Іштван Добо

Барон Іштван Добо з Руської (угор. Ruszkai báró Dobó István, близько 15021572, Середнє, Угорське королівство, нині Україна) — угорський військовий, який прославився героїчним захистом Еґерської фортеці проти турецьких військ в 1552 році[1].

Іштван Добо
Dobó István
Народження близько 1502
Середнє
Смерть 1572
Середнє, Верхня Угорщина, зараз Україна
Поховання Руська, потім — перепохований в Еґері
Країна  Угорщина
Звання Капітан
Війни / битви Облога Еґера
Автограф
 Іштван Добо у Вікісховищі

. . . Іштван Добо . . .

Іштван Добо народився в селі Середнє, тепер Україна, походив зі знатної руської родини Дубів звісної з XIII століття, надалі прізвище як і рід були мадяризовані. Родина походила з північної Угорщини, з села Руська (угор. Dobóruszka), розташоване зараз у Східній Словаччині на кордоні з Україною, на південний захід від Ужгороду, навпроти українського села Паладь-Комарівці. Син Домокоша Добо (Domokos Dobó) і Жофіі (Софії) Цекеі (Zsófia Cékei). Швидше всього, Іштван народився в Руській. Один з шістьох дітей цієї пари (Ференц, Ласло, Іштван, Домокош, Анна і Каталіна). Дружиною Іштвана Добо була Шара Шуйок,[2] на якій він одружився 17 жовтня1550 року. Згодом у них народилися діти Ференц та Христина. В 1526 року — незабаром після злощасної битви під Мохачем — Домокошу-старшому був за бойові заслуги наданий Середнянський замок в Підкарпатській Русі. Домокош Добо реконструював та укріпив замок. Іштвану тоді було близько 24 років.

У розпаленій після Мохача громадянській війні Іштван Добо підтримував Фердинанда I (короля Чехії та Угорщини з 1526) в його боротьбі за престол Святого Іштвана — проти Яноша I (Івана) Заполья, воєводи Трансільванії, що став васалом Османської імперії.

В 1549 році Добо призначений капітаном (начальником гарнізону) фортеці Еґер. Капітан Іштван Добо прославився 1552 року, відстоявши Еґер і не відступивши перед набагато більшими за чисельністю військами турків. При обороні Еґерської твердині 9 вересня 18 жовтня 1552, разом з 2100 захисниками, капітан успішно протистояв натиску 80-тисячного турецького війська, чим зірвав план наступу турків на Відень. У нагороду Фердинанд I передав у дар капітану Добо трансильванські замки Дева (Déva, нині Дева в Румунії) та Самошуйвар (Szamosújvár, нині Герла в Румунії)[3].

Гробниця Іштвана Добо

В 1553 році Добо був призначений воєводою Трансільванії. Коли Трансільванія від’єдналася в 1556 році від Угорщини — Добо, як компенсацію за втрату Діви і Самошуйвара, отримав у володіння замок Лева (Léva, нині Левице в Словаччині).

А незабаром — звинувачений у зраді короля — Добо кілька років провів в ув’язненні в Пожоні (зараз Братислава — столиця Словаччини). Тюремні роки підірвали його здоров’я. Незабаром після звільнення Добо оселився в Середнянській замку, де і помер у віці 72 року. Був похований в прилеглому селі Руська[4]. Потім — перепохований в Еґері.

. . . Іштван Добо . . .

Ця стаття опублікована з веб-сайту Wikipedia. Оригінальна стаття може бути дещо скорочена або змінена. Можливо, деякі посилання були змінені. Текст ліцензований згідно з «Creative Commons – Attribution – Sharealike» [1], а деякі з текстів також можуть бути ліцензовані згідно з умовами «GNU Free Documentation License» [2]. До медіафайлів можуть застосовуватися додаткові умови. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтеся з нашими юридичними сторінками . Веб-посилання: [1] [2]

. . . Іштван Добо . . .

Previous post Марія Розарія Піомеллі
Next post Кацуя Тосінобу