Луценко Анатолій Федорович

Анато́лій Фе́дорович Луце́нко (17.02.1925-19.10.2002) — український поет, художник, вчитель. Відмінник народної освіти. Член Національної спілки письменників України з 1996 року[1], лауреат Премії Григорія Сковороди та Премії Івана Огієнка[2].

Анатолій Федорович Луценко
Народився 17 лютого1925(1925-02-17)
с. Саверці, Попільнянський район, Білоцерківська округа (тепер Житомирська область)
Помер 19 жовтня2002(2002-10-19)(77 років)
смт. Калита, Броварський район, Київська область
Поховання смт. Калита
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художник, поет, публіцист
Знання мов російська
Нагороди

    . . . Луценко Анатолій Федорович . . .

    Народився 17 лютого 1925 року в с. СаверціПопільнянського районуЖитомирської області.

    В дитинстві сином ворога народу
    Мене вважали… Тяжко й дотепер.
    Ходив у школу босий і голодний
    Один я в класі був не піонер.
    Як те пташатко, загнане у клітку,
    За що? Мале, невинне… Я — дитя!
    Ніхто не бачив, як я плакав гірко,
    Як проклинав не раз своє життя.

    У 30-40-х роках родина Анатолія Федоровича була розкуркулена та заслана в Сибір. В 16 років, під час Другої світової війни потрапив у фашистський табір Освенцим. Звідки втік через Францію за допомогою Руху Опору, учасником якого він був[3].

    У 1948 р. закінчив Київське училище прикладних мистецтв, у 1972 р. Ленінградську академію мистецтв. З 1972 року і до кінця життя працював вчителем образотворчого мистецтва в Калитянській середній школі на Броварщині, де організував мистецьку студію «Веселка». Тепер у школі створено його музей.

    Створив 4 альбоми пейзажних малюнків по 200 у кожному, також опанував графіку та іконопис. Анатолій Федорович розписав відбудувану Свято-Миколаївську церкву в с. Калита.

    У своїх віршах намагаюсь передати судьбу отчого краю, рідного села, з якого пішов у життя. Пішов пізнавати барву і слово, які любляться мені. На рідній землі стільки зваби, зваги і ще такого, чого не в силах передати барвами. Тоді беруся писати. Беруся за слово. Хочеться, щоб слово стало барвою, а барва – мелодією.

    . . . Луценко Анатолій Федорович . . .

    Ця стаття опублікована з веб-сайту Wikipedia. Оригінальна стаття може бути дещо скорочена або змінена. Можливо, деякі посилання були змінені. Текст ліцензований згідно з «Creative Commons – Attribution – Sharealike» [1], а деякі з текстів також можуть бути ліцензовані згідно з умовами «GNU Free Documentation License» [2]. До медіафайлів можуть застосовуватися додаткові умови. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтеся з нашими юридичними сторінками . Веб-посилання: [1] [2]

    . . . Луценко Анатолій Федорович . . .

    Previous post Championnat d’Anguilla de football 2021
    Next post Лісова підстилка